Арсеній Яценюк не демонструє готовності зламати олігархічний устрій

Претендуючи на роль альтернативи чинній владі та головного борця з режимом, політик обмежується лише декораціями        

 Нещодавно процес формування об’єднання деяких опозиційних сил – учасників КОД на основі обезголовленої «Батьківщини» та «Фронту змін» – було підсумовано рішенням про створення спільного партійного списку та фракції в майбутньому парламенті. Виборчий штаб «об’єднаних» очолив давній соратник Юлії Тимошенко Олександр Турчинов, натомість публічним лідером став Арсеній Яценюк. Політичні амбіції останнього відомі, тож саме цим пояснюється його готовність принаймні призупинити функціонування власного політичного проекту задля отримання можливості претендувати на уособлення альтернативи наявному режимові.

 Тобто Яценюк прагне очолити державу і визначати курс її розвитку. А відтак важливо зрозуміти, для чого йому влада? Лише щоб замінити собою нинішнього господаря Банкової чи змінити природу пост­радянської політичної та соціально-економічної моделі? Остання усталилася ще за часів Кучми і ґрунтується на монополізованій економіці нерівних можливостей та привілейованих правах кількох олігархів, які могли вести боротьбу за вплив на державну політику або перерозподіл власності, однак це не забезпечувало якихось результатів для більшості суспільства: розвиток країни апріорі неможливий, якщо її економіка базована на олігархічній моделі. Натомість історія особистого та політичного успіху Арсенія Яценюка тісно пов’язана з активним сприянням йому найвпливовіших у відповідний час олігархів.